Проект щодо акромегалії — зроблено наступний крок

Проект щодо акромегалії — зроблено наступний крок!

У першій статті, де було  анонсувано початок проекту щодо акромегалії, його основну мету, були задекларовані етапи проекту. Дотримуючись намічених планів, 16 грудня 2019 року було підписано Меморандум співпраці між ГО «Українська Гіпофізарна Фундація» та  ГС «Українське агентство з оцінки технологій охорони здоров’я» Основною метою запланованого співробітництва є досягнення ефективного лікування пацієнта з подальшим послабленням бюджетного навантаження.

Турбота про пацієнтів з акромегалією, так само як і про людей, які страждають від інших орфанних захворювань, є соціальним завданням. Таких пацієнтів в Україні не багато, але кожен другий без лікування не доживає до 50 років. Щорічна вартість терапевтичного лікування кожного хворого, за даними ГС «Українська Гіпофізарна Фундація», обходиться державі в суму, еквівалентну $100 тисяч. Для порівняння, аналогічні витрати в США становлять $25 тисяч, 20 тисяч з яких держава компенсує.

Наводимо коротку інформацію про захворювання та методи його лікування.

Акромегалія (грец. Akros — крайній і megas — великий) — важке хронічне нейроендокринне захворювання, викликане гіперпродукцією гормона росту (ГР). Гіперсекреція ГР спричиняє полісистемність захворювання, яке характеризується надмірним соматичним ростом, численними супутніми захворюваннями, фізичними вадами і передчасною смертю. У 95–98% випадків причиною акромегалії є пухлина гіпофіза.

Згідно з інформацією Асоціації ендокринологів України, поширеність акромегалії становить 50–70 випадків на 1 млн населення на рік. Таким чином, орієнтовна кількість пацієнтів з акромегалією в Україні становить 2000–2800 чоловік. Щороку виявляють близько 3 нових випадків захворювання на 1 млн населення. Середній вік пацієнтів на момент діагностики становить 20-40 років, а середня тривалість захворювання на момент установлення правильного діагнозу становить 8 років.

Смертність серед хворих з акромегалією, які не отримували адекватної терапії:

близько 50% пацієнтів помирають до 50 років;

близько 60% летальності припадає на серцево-судинні ускладнення;

близько 25% —  на бронхо-легеневі-;

близько 15% — на злоякісні новоутворення, переважно шлунково-кишкового тракту.

Трансфеноїдальна операція рекомендована як метод первинної терапії у більшості пацієнтів.

Успішне хірургічне втручання забезпечує початковий показник ремісії >85% у випадку мікроаденом, і 40–50% — у випадку макроаденом.

 Незважаючи на сучасні хірургічни методи лікування віддалений біохімічний контроль захворювання після хірургічного втручання досягається у менше ніж 65 % пацієнтів. Частота рецидиву захворювання упродовж 5 років варіює від 2 до 8%.