Чи потрібні охоронi здоров’я професіонали? Частина І. Клінічні провізори

Сьогодні продуктивність медичної законотворчості є на доволі високому рівні — управлінням охорони здоров’я приймається багато рішень.

 Але ця динаміка ніяк не впливає на якість медичного обслуговування і задоволеність медичного персоналу роботою. Серед важливих причин такого дисонансу є відсутність діалогу між «теоретиками» і «практиками». У вітчизняній системі охорони здоров’я просто немає такого механізму, і поки ми будемо шукати і впроваджувати  методи ефективного діалогу між управлінцями і виконавцями, можна скористатися досвідом маркетингових досліджень.

Саме маркетинг використовує опитування, фокус групи, анкетування й інтерв’ю, і тому, як кажуть, «маркетинг рулить». Кожне опитування приносить величезну користь. Воно об’єктивно показує реальний стан речей, враховує думку кожного, структурує інформацію. Якщо результати опитувань використовувати не лише для ефективного продажу, але й в законотворчості, освіті,  управлінні персоналом, то це може стати не просто початком діалогу між «теоретиками» і «практиками», а й сформувати міцну базу для продуктивної співпраці, підсумком якої буде підвищення якості медичного обслуговування та задоволеності медичного персоналу роботою.

Громадська спілка «Українське агентство з оцінки технологій охорони здоров’я» (hta.ua) ініціює серію опитувань усіх учасників системи охорони здоров’я з метою висвітлення якості зв’язку наукової медицини і практичної охорони здоров’я.

Насамперед ми звернулися до фахівців за спеціальністю, що об’єднує міждисциплінарні навички і знання — клінічних провізорів.

Клінічний провізор — це висококваліфікований фахівець, який володіє всіма необхідними клінічними і фармацевтичними знаннями для реалізації раціонального використання лікарських засобів в медичній практиці.

Його функції:

1. У багатопрофільному стаціонарі або в регіональному департаменті управління охороною здоров’я — обґрунтування обсягів і структури фінансування лікарського забезпечення з держбюджетних та страхових фондів; організація і проведення тендерних та інших бюджетних закупівель для забезпечення медичної допомоги.
2. В аптечних установах — забезпечення фармацевтичної опіки з питань раціонального прийому лікарських препаратів, особливо безрецептурних.
3. У науково-дослідних установах медичного та фармацевтичного профілю — організація, участь у доклінічних дослідженнях нових лікарських препаратів.
4. У лікувальному закладі будь-якого профілю — моніторинг призначень, консультативний супровід лікарської терапії.
5. У сфері фармацевтичного бізнесу — розробка висококваліфікованої реклами лікарських препаратів; проведення маркетингових та фармакоекономічних досліджень.

Теоретично сфера застосування знань клінічного провізора дуже широка. А що на практиці?

Ми звернулися до клінічних провізорів, які працювали або працюють у сфері охорони здоров’я, і попросили відповісти на кілька запитань щодо своєї роботи. Опитування проводилося з 22 травня по 15 липня 2020 року.

Результати виявилися настільки цікавими, що їх обговорення ми плануємо як окремий проект. А сьогодні, як і обіцяли, ми знайомимо вас з результатами опитування.

Усіх, хто виявив бажання взяти участь в анкетуванні, ми просили відповісти на три запитання:

1. Яка функція клінічного провізора у Вашій роботі потребує найбільше робочого часу?
2. Яку функцію особисто Ви хотіли б виконувати в основний робочий час?
3. Якої функції клінічного провізора, на Ваш погляд, найбільш гостро потребує зараз охорона здоров’я?

Для вибору відповіді пропонувалися всі описані вище функції  клінічного провізора.

Структура відповідей на 1-ше запитання.

Структура відповідей на 2-ге запитання.

Структура відповідей на 3-тє питання

йпріоритетнішим напрямком охорони здоров’я, як бачите, більшість клінічних провізорів вважає супровід лікарської терапії.  А такі цінні професійні навички, як обґрунтування обсягів і структури фінансування лікарського забезпечення, організація і проведення тендерних та інших бюджетних закупівель для забезпечення медичної допомоги вважають потрібними для охорони здоров’я лише чверть опитаних. І ще менше респондентів хочуть виконувати цю роботу.

Опитування дало ще багато інформації, яку буде корисно отримати іншим учасникам медичної сфери: лікарям, фахівцям управління охорони здоров’я, викладачам фармацевтичних вишів.

Тому ми продовжимо розмову і публікації на цю тему.

Ми щиро вдячні всім, хто взяв участь в опитуванні.